Порушення закону внаслідок примусу: роз'яснення до статті 40 Кримінального кодексу України
Законопослушність не є гарантією того, що особа не буде втягнена у протиправну діяльність мимоволі.
Проте, якщо буде доведено, що вона своїми діями або бездіяльністю перетнула межу законності внаслідок фізичного та/чи психологічного примусу — вона може розраховувати на зменшення відповідальності.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому у разі доведення факту фізичного або/та психологічного примусу на особу вона звільняється від відповідальності за правопорушення вчинене внаслідок таких насильницьких дій. Таке право гарантується статтею 40 Кримінального кодексу України, а питання крайньої необхідності регулюється статтею 39 цього ж кодексу.
До фізичного примусу відноситься фізичне насильство таке, як: зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, катування тощо.
Під психічним примусом же розуміють вплив на психіку особи через тиск на свідомість із застосуванням погроз насильства щодо неї, її рідних, близьких тощо.
Покараний законом буде той, хто здійснював примус, незалежно від того, чи будуть визнані дії жертви протиправними!
