Ще пару років назад на території Міжрічинського парку, що на Чернігівщині, болотяні ділянки були повністю вкриті водою. Проте зараз, через зниження ґрунтових вод, води практично немає.
Болота - це ті екосистеми в Україні, які знаходяться під загрозою знищення. Тому їх потрібно врятувати.
Ще за радянських часів, коли будували дренажні канали на болотах, почалось масове знищення цієї екосистеми. Воду з болота збирали та виводили в поле. Таким чином болотисту територію осушували, а згодом використовували для чогось "корисного". Наприклад, там будували дороги. Також на висушеній місцевості будували будинки або ж парк-урочище "Совки" у Святошинському районі Києва, який стоїть на осушеному болоті.
Як зазначають в порталі "Рубрика", За часи СРСР таким чином знищили величезну кількість боліт: із загального фонду 6,57 млн га до 1988 року осушили майже половину — 3,1 млн га.
До цього додаємо ще зниження рівня ґрунтових вод, і ось який результат отримуємо - болота стають екосистемою під загрозою. Звірі втрачають їжу, оскільки флора на осушених болотах змінюється, а люди втрачають прісну воду з річок.
Відновлювати осушені болота для України дуже дорогий процес. Доведеться залучати велику кількість людей та техніки, витратити велику кількість коштів, щоб на створених каналах побудувати нові загородження, які не даватимуть воді виходити з болота.
Але є простіший варіант - звичайні бобри. В природі все взаємопов'язано. Ці тваринки інстинктивно будуватимуть заплави в потрібному місці. Хоча ці заплави виглядають як купа гілочок, все ж таки вони міцно тримаються в мулі та землі. Цього вистачить, щоб зупинити великий потік води й так з часом на місцевості, де збудовані канали, знову з'явиться водойма.
Якщо людина не втручатиметься в цей процес, не чіпатиме заплави, їх стане більше. А це безцінний спосіб відновлення болотяних ділянок.
Експеримент з тваринами вже проводили на Львівщині, з болотом Заливки, яке осушили 50 років тому.
У 2021 році в рамках пілотного проєкту на території Заливок провели гідрологічне, ботанічне, зоологічне, біоценотичне обстеження. Провели геодезичні роботи та визначили місця влаштування загат і водорозподільних канав. Також фахівці заклали мережу спостережних мінісвердловин для моніторингу рівня ґрунтових вод і закупили матеріали та інструменти для виконання потрібних робіт. Але головне, що було зроблено - це будівництво двох загат (споруда для затримання руху води в річці) на водовідвідному каналі, які сприяють розливу води до болота. Місця обрали за перепадом рельєфу та напрямом течії, тож загати почали гальмувати потік води та сприяли її розливу по території.
Любов Грибань, учасниця даного проєкту, розповіла, що бобри не заселялись там протягом довгого часу, але їхня популяція відновилася й зараз вони допомагають зберігати воду на території Заливок, будуючи свої заплави.
Проте після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, влада всерйоз задумалась про будівництво паркану на кордоні з білоруссю. Це означає, що землі із природно-заповідного фонду вилучаються, а на їхньому місці збудують необхідну інфраструктуру: дороги, будівлі, загородження.
Рішення прекрасне, якщо встановлювати стіну там, де ризик перетину кордону ворогом існує.
Голова Української Природоохоронної групи Олексій Василюк зазначає, що в деяких випадках будування стіни створить кращі умови для загарбників.
Він розкритикував рішення влади тому, що болотяна місцевість являється природним бар'єром. Олексій згадує, скільки російських танків загрузли в болотах України. Тому якщо говорити про можливе вторгнення зі сторони білорусі, це території із заболоченою зоною, практично непрохідною для військової техніки.
Отож, зі слів голови Української Природоохоронної групи, для кращої обороноздатності слід охороняти та наповнювати водою осушені болота на півночі України.
