За його словами, КНР з кожним роком все більше нарощує військово-морські сили, беручи приклад з американських ВМС.
Чому за приклад взяли саме Третій полк?
Вони не схожі на інші бойові підрозділи. У їхньому арсеналі лише один батальйон, коли в інших — три [а це близько 800 людей в одному батальйоні]. Інші два опираються на ідеї, запозичені в інших оперативних груп: батальйону ППО, що випробовує нову зброю і тактику, та батальйону матеріально-технічного забезпечення. Крім того, морські піхотинці мають у своєму полку мають на половину більший підрозділ зв'язку, ніж зазвичай, разом з кількома офіцерами із сил спецоперацій, що мають бойовий досвід. Така необхідність пояснюється тим, що можливе випромінювання радіохвилі робить з тебе потенційну ціль.
А як щодо специфіки підготовки?
Військові на навчаннях готуються до екстремальних умов, коли не слід розраховувати на поповнення запасів, тому їжу та паливо доведеться купувати у місцевих [можливі сутички відбуватимуться на островах, які знаходяться на відстані сотень чи навіть тисяч кілометрів один від одного]. Людей, у яких найбільший ризик потрапити у полон, наприклад, екіпажі літаків та спецпризначенців, навчають самостійно ловити тварин, яких можна з'їсти.
Чого їх навчила Україна?
Морські піхотинці Третього прибережного полку США набираються досвіду від учасників бойових дій в Україні. Малі дрони та дрони-камікадзе стали потужною зброєю на фронті, яка уникає прямої сутички військових. Додатково доводиться вивчати технологію боротьби з коптерами, "щоб не закінчити так, як у відео з Tik-Tok", наголошує один із пілотів винищувачів. Йдеться про відео, на яких українські військові за допомогою дронів скидають гранати на позиції російських військових.
Для подібних подій у США на озброєні є свої безпілотники MQ-9 Reaper, які окрім скидання бомб вміють запускати ракети, а також передавати інформацію. Через свою здатність злітати з коротких злітно-посадкових смуг, вони стануть в пригоді на маленьких островах. Таким чином безпілотники розширюють свою зону дії, ускладнюючи ворогу знайти аеродроми супротивника.
Морським піхотинцям доводилось ховатись фізично та за допомогою електронних засобів, оскільки командири інших полків шукали сигнали, що сповістили б про розташування супротивника. Третьому полку вдавалось приховувати своє місце перебування, але іноді доводилось демаскувати себе. Такі дії були необхідні для того, щоб застосувати одну з фірмових видів зброї для боїв на островах, мова йде про ракету, що здатна вражати кораблі на відстані понад 160 кілометрів, а для її запуску достатньо кузова невеликої вантажівки. Завдяки своїй простоті це робить армію більш мобільною.
В кінці Третьому полку все ж таки вдалось зберегти контроль над місцевістю, а також відбити наступ противників.
