115 окрема механізована бригада ЗСУ : Коли артилерія б’є точно в ціль, це завжди означає, що десь поблизу працює підрозділ безпілотних літальних апаратів
383868 ПЕРЕГЛЯДІВ
Коли артилерія б’є точно в ціль, це завжди означає, що десь поблизу працює підрозділ безпілотних літальних апаратів. Їх справедливо називають очима української артилерії. Дрони здатні залітати у найбільш небезпечні місця передової. Інформацію, яку вони там отримують, передають нашим бійцям, які мають змогу скоригувати вогонь по ворогу.
Як розповів командир одного з підрозділів БПЛА з позивним «Адвокат», дрони дуже потрібні і корисні на фронті. Адже вони допомагають досягти спільної мети – знайти та знищити позиції ворога. При цьому важливо робити це ефективно. Без дронів та їхніх керманичів робота нашої артилерії була б менш ефективною. Адже воїни ЗСУ не можуть собі дозволити, подібно окупанту, засипати землю снарядами. Тактика випаленої землі методично використовується ворогом, наші ж бійці працюють на результат: бачать ціль, відправляють снаряд і отримують влучання.
«Адвокат», так само як і його побратими з підрозділу, був мобілізований з початком війни. Раніше він ніколи не уявляв себе військовим, оскільки мав важливі плани у мирному житті. Протягом 12 років він працював адвокатом у Вінниці, присвятив свою діяльність допомозі людям і пошуку справедливості. Він заснував власну юридичну компанію, добився у цій сфері великих успіхів. Однак з початком війни без вагань пішов захищати Україну.
Навчаючись на військовій кафедрі Академії адвокатури України Київського національного університету ім. Шевченка, «Адвокат» здобув певну військову освіту, але в армії не служив. До самого початку повномасштабної війни він займався власною адвокатською практикою у Вінниці. Майже з перших днів війни він приєднався до лав самооборони. А згодом мобілізувався до війська. Після проходження спеціальних підготовчих курсів в одному з військових вишів, був переведений до БПЛА.
Як поділився «Адвокат», найважливіше завдання екіпажів безпілотників — швидко прибути на потрібне місце, тихо і непомітно для ворога підняти дрон у небо, знайти ціль, передати координати, тим самим коригуючи вогонь артилерії. Хоча на словах це не виглядає складним, на фронті, під постійними обстрілами окупанта, це набагато важче. В на безпілотники, і на їхніх операторів постійно чатує ворог.
Бійці підрозділу безпілотників постійно перебувають у зоні загрози: їх намагаються знешкодити РЕБи, протиповітряна оборона окупантів, аеророзвідка. Тому їхнє завдання - працювати максимально непомітно. «Адвокат» пояснив, що без допомоги дронів артилерія змушена працювати насліпо. Це означає, що ворог буде вільно почуватися. Окупанти постійно полюють за екіпажами, адже вони розуміють, що збитий дрон можна швидко замінити, а особовий склад потребує навчання. Тому, викривши наші позиції, вони б’ють, використовуючи всі наявні види зброї: ствольною, реактивною артилерією, а також мінами. Значить, дотримання правил безпеки - головне у роботі БПЛА. Бійці розповідають, що навіть свої не знають, де планується зліт, а під час підльоту до місця посадки оператори завжди вимикають трансляцію і запис з камери».
«Адвокат» та його побратими з підрозділу мали свій перший бойовий досвід навесні, коли відбувалися дуже важкі бої за Сєвєродонецьк. Як розповідають бійці, бойові вильоти практично не відрізняються від звичайних крім того, що в будь-який момент може прилетіти 120-та міна або пакет з градів. Таке трапляється нерідко.
Пілот з підрозділу «Адвоката» з позивним «Арчер» розповів про випадок, коли вони літали з території заводу «Склопластик». Залишали машину неподалік і йшли на пошуки місця, звідки можна підняти дрон. Очевидно, за бійцями стежив аероскоп ворога, який здатний засікти, з якої точки злетів дрон, а значить, припустити, де працює оператор. Проте перші дні їх не чіпали. Але згодом на місці, де вони працювали, опинилася свіжа воронка, а поруч виявили ще одну, знайшли й нерозірвані гради, які стирчали із землі поблизу. Військові одразу зрозуміли, що ворог працював саме по ним. Після цього випадку вони регулярно міняли локації й бачили, як ворог гатить по старих, щойно залишених місцях. Згодом російські сили відкривали вогонь одразу після зльоту дрона у повітря.
Боєць з позивним «Арчер» родом з Херсона. До повномасштабного вторгнення він працював інженером, очолював групу сервісних робіт, що обслуговує банківську техніку. У перші дні після початку війни йому довелося зі своєю сім’єю залишити рідне місто, щоб не потрапити в окупацію. Так він опинився на Закарпатті. Уже звідти, разом з братом своєї дружини пішов добровольцем до військкомату.
«Арчер» з дитинства любив клеїти різні літачки, збирав планери, брав участь у різних змаганнях з авіамодельного спорту, тому мав непогану базу для цієї служби. Його батько протягом всього життя займався авіамоделізмом, сина також змалку долучав до цього. І хоча його більше приваблювало інше - музика, катання на сноуборді, бокс, знання та навички, які він отримав у той час, знадобилися на війні.
Побратим «Арчера» «Хмара» тривалий час літає з ним. Він став першим інструктором «Арчера», адже до війни мав значний досвід керування дронами. Вони були першими у своїй бригаді, хто почав регулярно підіймати безпілотники в небо. Деяким з них вони навіть дають імена.
«Хмара» розповів, що інколи бійцям разом з безпілотниками доводиться заходити туди, куди й розвідка не добирається. Наприклад, неподалік від Донецького аеропорту їм якось довелося розгорнути справжню пошуково-рятувальну операцію, щоб врятувати один з дронів, який отримав ім’я Рядовий Райан. Саме завдяки цьому випадку безпілотник отримав такий позивний. Той дрон не долетів до запланованого місця посадки через те, що сіла батарея. На жаль, Райан сів у найгіршому з можливих місць, де все навколо було заміновано. Але попри небезпеку, його витягнули. Тоді з повітря визначили місце посадки, проклали маршрут, який пролягав через щільні зарості кущів і забрали «пташку». Згодом цей безпілотник, який був у бригаді аж до Сєвєродонецька, все ж був втрачений.
Боєць з позивним «Хмара» родом з Черкас, звідки він свого часу переїхав до Києва. До повномасштабного вторгнення він був оператором в українській кінокомпанії Patriot Rental. Його професійна діяльність полягала у зйомці з дронів. Він брав участь у зйомках кількох відомих українських серіалів. Коли 24 лютого «Хмара» почув вибухи у Києві, зрозумів, що протягом 72 годин після оголошення воєнного стану він має з’явитися у військкоматі, адже раніше він служив в армії за контрактом. Для нього війна почалася відразу. Після мобілізації він був розподілений до одного з батальйонів бригади, а при створенні підрозділу безпілотників був переведений до нього, оскільки мав певний досвід. Під час одного з перших вильотів у Сєвєродонецьку бригада виявила мінометний розрахунок ворога та передала його координати. Артилерія швидко знищила розрахунок, а наступним завданням було підтвердити це. Це завдання також було виконано, однак тоді був втрачений дрон. «Загибель» безпілотника стала першою втратою підрозділу, тому дуже добре запам’яталася.
Усі бійці підрозділу «Адвоката» впевнені: перемога України вже близько. До цієї мети вони разом з військовими з іншої бригади, докладають усіх зусиль. До початку великої війни всі вони мали роботу та плани на майбутнє. Війна змінила та відтермінувала ці плани, але вона не здатна змінити їх самих. Усі бійці безжально б’ють ворога, щодня наближаючи нашу Перемогу. Однак кожного дня вони мріють про мирне життя. Після закінчення війни «Адвокат» повернеться до своєї юридичної практики у Вінниці. Він планує стати суддею: війна не завадила йому пройти спеціальний конкурс. Також він планує створити власну сім’ю, хоча наразі його чекає з війни лише улюблений кіт. «Арчер» повернеться разом зі своєю родиною до Херсона, де продовжуватиме обслуговувати банківську техніку. «Хмара», який готується втретє стати батьком, буде займатися кіно, він мріє зняти найкращий український фільм, на прем’єру якого запросить на своїх побратимів.
За 9 місяців війни зібралося чимало записів на тему нашої майбутньої спільної Перемоги. На жаль, згідно з військовим обов’язком і певними обмеженнями рядового військовослужбовця немає змоги поки що називати бригаду, про яку йдеться, та імена Героїв (лише їхні позивні). Однак той час, коли ми зможемо голосно і назвати їхні імена, вже близько, разом з перемогою України.
